Курськ. Покровськ. Торецьк. Нью-Йорк. Сіверськ

Але також ми будемо говорити про ситуацію на всьому фронті, тому що цей дуже блискавичний епізод війни не повинен затьмарювати виключно собою ту важку ситуацію і ті важкі бої, які йдуть зараз на стратегічно важливих для України напрямках. Це Мирноград, Покровськ, Торецьк, Нью-Йорк, Сіверськ, де йдуть вкрай важкі бої прямо в цей момент. І щодня, і в тому числі сьогодні ворог проводить масовані штурмові дії, обстріли. Отже, будемо говорити сьогодні насамперед мовою карт і фактів.

Передусім про події в Російській Федерації. Як відомо, там проводиться денацифікація і демілітарізація підрозділів російських військ на території Курської області в районі міста Суджа. Подивимося ту інформацію, яка стала вже відома в соціальних мережах і яку колеги з сайту Deep State, телеграм-канал Deep State, про суті, головне джерело верифікації фактів за допомогою карт і геолокації на цій війні, всім дуже раджу. Будь ласка, давайте подивимося те, що стало відомо.

Відомі кадри – це здача у полон російських солдатів.

Це удари по російських, так, це кадри відомі російські солдати, ціла група здається у полон.

Це сьогоднішні вже кадри, сьогодні це кадри з контрольно-пропускного пункту окупаційних російських військ Суджа. Ми бачимо, як п’ятеро українських військових беруть у полон і конвоюють тут понад 30-40 російських військовослужбовців. За даними російських каналів, на командно-пропускному пункті Суджа, не отримавши ніякої допомоги від російського командування, одразу весь особовий склад опорного пункту прикордонних військ Російської Федерації, а також Збройних Сил Російської Федерації Суджа, близько 40 полонених. Всього за дві доби, за ту інформацію, яка у нас є, від джерел Збройних Сил України, понад 60 російських військовослужбовців здались у полон. Переважно це прикордонники, це строковики, дуже розпіарений російський спецназ "Ахмат" кадирівських тік-ток військ, який буквально ще тиждень тому була гучна подія в Росії, група "ахматівців" стріляла в повітря і танцювала лезгінку у місті Суджа. Це був гучний такий резонанс в російських соцмережах, засудження, що от як ведуть себе як вдома, кавказці, в Суджі. Ну, як виявилось, коли почалися активні дії, ніяких кавказців там нема, а в полон масово здаються в першій лінії строковики, російські прикордонники, яких в черговий раз підставив Путін і російські командувачі. Також з цікавих і важливих подій за вчорашній день, за 6 серпня, це атака на російський гелікоптер.

Вперше дрон, який закуплений на кошти спільноти Стерненка, яким керує підрозділ Служби безпеки України М-2, атакує російський ударний гелікоптер Мі-28Н. Прямо у повітрі гелікоптер, це просто супер-майстерна операція, гелікоптер летить, його переслідує фпв-дрон український, як тільки гелікоптер зависає для того, щоб здійснити атаку, його вражає український фпв-дрон. Що дуже цікаве, що російські телеканали підтвердили ураження гелікоптера. За російськими даними, гелікоптер зазнав ушкоджень гвинта і здійснив вимушену посадку. Зараз кажуть, що ніби він залишається ремонтопродатним, подивимось. Звичайно, таку важливу, жирну ціль важливо добити. Сподіваюсь, наші військові зможуть це зробити. Але, по суті, 6 серпня, це перший день, коли ми бачимо підтверджене на відео ураження дроном у повітрі пілотованого, керованого літального апарату. Тим більше такого важкого, як гелікоптер Мі-28Н, там експортна ціна близько 20 млн доларів. Ми бачимо, наскільки це важлива ціль і він був знищений, підбитий ФПВ-дроном. Сподіваюсь, що іншими ФПВ-дронами вдасться знайти місце вимушеної посадки і добити цю ціль. Ось такі нестандартні, сучасні, надсучасні засоби протиповітряної оборони прикривають наші війська.

Тепер ще раз подивимося карту російських джерел про масштаби просування українських військ в Курській області.

За даними росіян, понад 11 населених пунктів було кинуто російськими військами, масова втеча російських військ з прикордонної полоси. Кинуті росіяни, кинуті жителі Курської народної республіки напризволяще путінськими військами. І ми бачимо, що достатньо суттєве просування 11 населених пунктів за одну добу. Це вражає. На даний момент українські війська наблизились до міста Суджа. Глибина просування наших військ до 15 кілометрів. За тими даними, які розповсюджує противник, у нас такої інформації офіційної нема. До 15 кілометрів просування, фронт активних дій до 20 кілометрів. Тобто достатньо велике просування.

Стосовно характеру бойових дій. Що вдалося з позитивного зробити і що варто відмітити? Достатньо значна кількість наших військ, нашої регулярної армії, ударних наших підрозділів застосована на цьому напрямку. І, що важливо відмітити, українському командованню вдалося досягнути абсолютної оперативної раптовості. На тактичному і оперативному рівні ворог не розумів взагалі, що відбувається, не зміг викрити зосередження українських військ. І, причому ми бачимо достатньо значну кількість різних підрозділів, тим не менше ворог все це викрити не зміг. Це означає, що в цих українських підрозділах російська агентура відсутня. Викрити наші засоби комунікацій, помітити за допомогою своїх дронів зосередження значної групи військ не вдалося. Це означає, що маневр був зроблений на підготовку достатньо якісно, приховано. Ми знаємо, що це велика проблема, оскільки як під час такого великого контрнаступу на Півдні в 23-му році, так і під час нещодавних дій в березні 24-го року, коли також наші підрозділи разом підтримали російських добровольців Легіон Свобода Росії, Російський добровольчий корпус. В березні 2024 року під час активних дій на території Російської Федерації, на жаль, от в березні 2024 року було дуже чітко помітно, ворогу вдалося помітити зосередження наших військ, завдати серію ударів ще під час зосередження до початку активних дій. І зараз цього вдалося уникнути. Хоча прикордонну полосу контролює велика кількість російських дронів, всю розгорнута система спостереження, відеокамери, але все це не допомогло ворогу. Очевидно, наші війська були зосереджені дуже швидко, дуже раптово, маневр був швидкий, і ворог просто не встиг зреагувати. Це говорить про достатньо високий рівень управління, про можливість забезпечити прихованість наших дій, і це, безумовно, плюс цієї досягненні раптовості. Завдяки цьому вдалося уникнути значних втрат і вдалося просунутися достатньо далеко, чого не вдавалося зробити у березні 2024 року. Тоді прихованість була відсутня, це призвело просто до важких боїв прямо на самій лінії державного кордону і до значних втрат одразу в перший же день і навіть ще до початку активної дії. Зараз ми бачимо картина інша. Просування здійснено на значній території і дійсно зараз, якщо на початку ворог намагався не реагувати, і міністерство оборони Російської Федерації розповсюдило інформацію, що це захід диверсійно-розвідувальної групи, не треба перейматися, і російське міноборони офіційно заявило, що диверсійно-розвідувальна група відбита українська і повернулась на територію України. Потім вже пізно вночі міноборони Росії без спростувань своєї офіційної, підкреслюю, інформації, потім так от ганебно підтерло, виправило текст офіційного повідомлення на своїх сайтах, на своїх офіційних джерелах і прибрало фрази, що українська ДРГ повернулася на свою територію. Зараз ми бачимо, що це зовсім не ДРГ, це достатньо масовані дії.

Чому вони стали можливі в такому масштабі, на таку глибину? Перше, дійсно вдалося досягнути раптовості і ворог не зосередив там ніяких сил. Оборона росіянами не була розгорнута.

Друге, на цьому напрямку очевидно розгорнуті деякі наші високобоєздатні підрозділи, які можуть якісно, ефективно діяти на тактичному рівні, добре керовані, з досвідченим командним складом. Які підрозділи, ми зараз не знаємо.

Далі, третє, що треба відмітити. Там, на цьому напрямку, не були розгорнуті російські тактичні резерви. І ворог просто не мав сил, чим зреагувати і зупинити наступ наших наземних сил. Тобто, були відсутні боєздатні резерви. Ті підрозділи прикордонників, спецназ "Ахмат" і таке інше, все це виявилось недостатньо боєздатним. І нашим військам вдалося використати, створити на деяких ділянках навіть перевагу у важкій техніці, озброєнні, якщо не чисельності, то якості особового складу. Очевидно, наші війська на цьому напрямку мають певну підтримку від протиповітряної оборони. Ми бачимо дрон, ми знаємо, що також вчора (6 серпня,-ред.) був знищений російський гелікоптер К-52. Ми знаємо, що наші сили ППО працюють в цьому напрямку, і це дуже сильно стримує противника. Навіть, якщо авіація не... Ми не можемо збити якісь російські літаки, але вони відчувають, вони фіксують випромінювання наших радарів для стрільби. І, звичайно, це противника значною мірою стримує. Тим не менше, ми бачимо по реакції російського командування, що на цьому напрямку зосереджено вже і збільшується кількість російських дронів. Збити всі дрони, ніяких ракет, звичайно, не вистачить. Це серйозна загроза. Ми бачимо, як росіяни фіксують переміщення нашої техніки і завдають по них ударів усіма силами, які у них тільки є. Для ударів по окремих бронеавтомобілях залучаються навіть балістичні ракети "Іскандер". Тобто, противник намагається зброєю стратегічного призначення, оперативно-стратегічного призначення, завдавати ударів по окремих тактичних цілях. Також масово застосовується авіація, попри те, що наші також ведуть вогонь, пуски є й переносних зенітно-ракетних систем з нашого боку. Тим не менше, ворог, ми бачимо, максимально активно намагається застосовувати авіацію. Очевидно, зараз буде збільшуватись кількість дронів, типу Ланцет, розвідувальних дронів, крил, FPV-дрони ворог зараз буде підтягувати. Протягом цих двох діб не було зафіксовано відео з боку противника щодо застосування скидів з дронів типу Мавік по наших військах і щодо застосування дронів типа класу FPV. Це говорить про те, що ворог не розгорнув досі за дві доби на цьому напрямку підрозділи, які були оснащені дронами тактичного призначення. Тобто загальновійськовими підрозділами, підрозділами ударних дронів, загальновійськових частин. Це говорить, що ворог ще не встиг зосередити необхідні сили. Але, за нашими даними, зараз після такого резонансу інформаційного, то звичайно ворог вже почав перекидати резерви.

Тепер про значення цієї операції. Політично-інформаційне значення безумовне. Безумовно те, що нам вдалося, нашому командованню, нашій розвідці знайти абсолютно слабкі лінії, слабкий фронт ворога і завдати по ньому удар, досягнути, звичайно, дуже важливих цілей, на які ворог змушений зараз реагувати із залученням усіх сил своєї авіації, головних сил своєї авіації на тому напрямку. Всі дрони, зараз вони все, що в них є, будуть перекидати на той напрямок безумовно. Удари зараз ракетами завдаються просто всіма, які тільки є в запасі у Росії. Але, давайте зробимо оцінку. Чи зможуть наші війська там далі просуватись? Очевидно, що для того, щоб контролювати все більшу і більшу територію, потрібно все більше і більше військ. Поки що, на жаль, у нас не можна говорити, що у нас є перевага в чисельності. На жаль, її нема. Тому, безумовно, наступати до нескінченності ми не зможемо. І зараз ми бачимо, що фронт просування за сьогодні не розширився. Я думаю, це не тому, що ворог встиг дуже швидко побудувати фронт оборони. А тому, що, звичайно, кинути туди якусь велику армію ми просто не можемо собі дозволити. Це очевидно. Далі треба сказати, що такі інтенсивні дії на такому напрямку, будуть вимагати значної витрати наших резервів. Боєздатних резервів, очевидно, що ті воїни українські, які зараз там б’ються, це люди вмотивовані, підготовлені і добре керовані. І, звичайно, ми маємо побажати їм успіху в цій справі, побажати їм великої вдачі. Але також забезпечення цих військ потребує як техніки, так і боєприпасів. Потребує зосередження, концентрації засобів протиповітряної оборони. Бо закріпитись там, вести якийсь тривалий час бойові дії, це дуже добре з політичної, з інформаційної точки зору. Це, безумовно, відтягне якусь кількість російських резервів. Але це означає, що ми будемо сковані. І значна кількість тих оперативних резервів, які у нас накопичені, їм доведеться вести важкі бої на виснаження на новій ділянці фронту.

Хочу сказати, що на першому етапі, до того моменту, поки втрати ворога значно перевищують наші, можливо такі дії виправдані. Можливо, якщо це, ми не знаємо задуму українського командування, але якщо це такий короткотривалий рейд, мета якого завдати втрати, цей інформаційно-психологічний ефект і потім, не давши можливості ворогу завдати нам великих втрат і не витративши великої кількості боєприпасів відійти і звідти посилити оборону Сумської області думаю, що це, в принципі, була б вдала для нас операція. Але, якщо це буде ще одна точка, де ми ведемо бій на виснаження тривалий час, я боюсь, що виникнуть питання стосовно можливості нашої проводити подальші активні операції в обороні на інших стратегічних напрямках.

Хочу нагадати, давайте подивимось, що ж у нас відбувається і в інших районах, одночасно сьогодні Подивимось на обстановку на найболючішому для нас усіх напрямку — це наступ ворога на Мирноград-Покровськ.

На цей момент, друзі, ворогу вдалося захопити Очеретине. Це сталося в кінці квітня. Очеретине великий населений пункт під Авдіївкою. З цього моменту ворог просунувся на Мирноград з району Очеретине за травень, червень, липень, на понад 12 кілометрів. Зараз ворог на позиціях, тут ще така заштрихована зона. До Мирнограда залишається трохи менше 10 кілометрів. Це дуже небезпечна ситуація. Мирноград-Покровська агломерація має просто ключове і оперативне значення для контролю. Це просто вузол зв’язності між Центральним Донбасом, між Добропілля-Краматорськ-Слов’янськ і між Південним Донбасом, це Вугледар, Великі Новосілки, тобто це дуже важливий комунікаційний вузол, який має дуже важливе значення.

Давати ворогу підходити туди, це дуже сильно наражати на загрозу того, що ця агломерація буде втрачена. На жаль, оцей інтенсивний жовтий колір, це те, що ворог просунувся, починаючи з 1 травня. Ми бачимо, що на цьому напрямку ворогу вдається досягнути дуже значного просування. На жаль, друзі, на сьогоднішній день прорив російських військ і наступ на Мирноград-Покровськ зупинити не вдається.

Більш того, росіяни почали наступ на Нью-Йорк, на Торецьк, бої йдуть в цих містах. І намагаються оточити, охопити оцю Нью-Йоркську, Торецький виступ, пробити його. Ситуація дуже важка. На цьому напрямку, друзі, я сподіваюся, що якщо у нас є резерви для операцій в Курській області, то будемо сподіватися, що дуже скоро будуть зміни і на цих напрямках. От ми бачимо Торецьк. Це просування ворога за останній місяць. Після того, як на обороні Торецька була змінена, знята з оборони 24-та механізована бригада і туди поставили 41-шу, буквально наступного дня ворог почав наступ, прорвав нашу лінію оборони. Фактично ворогу вдається зачепитись за околицю Торецька.

Так от дивіться, друзі, карта Торецька. Дуже небезпечна ситуація. В Торецьку ворог продовжує просування, зупинити його не вдається. Кілька підрозділів у нас 32-ї механізованої бригади. Фактично в напівоточенні, ситуація реально критична. І, на жаль, її не вдається стабілізувати. Наші воїни намагаються робити все можливе. Повірте, там ідуть бої за кожну позицію, вони дуже важкі. Але ворог має перевагу і продовжує атаки в Торецьку. Ситуація дуже небезпечна. І тут якраз гостро не вистачає боєздатних резервів, боєприпасів, не вистачає дронів.

Ми розуміємо, чого не вистачає на фронті. Тому ситуація в Торецьку викликає велике занепокоєння. І кілька наших підрозділів під загрозою повного оточення. Поки що ніяких дій там не вживається. Це інформація прямо сьогодні від самих бійців і командирів. Тепер давайте подивимося на Нью-Йорк.

Вчора два солдати противника в центрі Нью-Йорка встановили на школі російський прапор. Ворог широко розповсюдив це відео. Потім не поширив, що цей прапор був збитий нашими воїнами. А обидва російські штурмовики, які туди пробрались, були знищені .До речі, це у росіян така відчайдушна зараз тактика. Один-два бійцяі беруть прапор російський, встановлюють і під відео показують свою присутність в тій чи іншій точці. Можливо, це такі інформаційні психологічні операції, така звітність. Здебільшого таких прапороносців одразу після того, як вони показують прапор, ліквідують. Але ворог на такі інформаційно-психологічні операції йде.

І також йдуть важкі бої в Нью-Йорку. На жаль, зупинити просування російських військ також не вдається. Ті самі проблеми, це боєприпаси, це прикриття, протиповітряна оборона. Прикриття від дронів. Велика кількість російських крил продовжує працювати над Торецьком, Нью-Йорком, районом Мирнограда-Покровська.Для того, щоб не дозволити працювати нашій артилерії, щоб виявляти нашу логістику, місця засередження особового складу І, на жаль, там продовжуються важкі бої, йдуть важкі обстріли.

Також давайте подивимось на ситуацію на Сіверському напрямку.

Там також зараз йдуть дуже важкі бої і атаки російських військ. Ми бачимо, що дуже небезпечне просування росіян. Фактично в напівоточенні деякі наші позиції знаходяться. Ми бачимо глибокі клини, які російським окупантам вдалося вбити в нашу оборону. Продовжуються атаки на всьому фронті, Верхньокам’янське, Спірне особливо. На жаль, там я не можу сказати, що командування адекватно оцінює обстановку. Я не знаю, з чим це пов’язано. Після призначення нового командувача ОТУ, полковника Ледового, я ще не чув про цього командувача хоча б нейтрального відгуку від наших бійців і командирів, якщо чесно. Дуже складно зрозуміти, чому тут не вживаються адекватні управлінські заходи і чому немає адекватної оцінки обстановки. Ми бачимо, що нашим військам в умовах переваги ворога доводиться вести дуже важкі бої. Зараз тут на карті, по суті, в Спірному перебуває батальйон "Свобода". Батальйон К-2 54-ї механізованої бригади відбиває дуже масовані атаки північніше Спірного.

Як наші воїни все це витримують, це просто неймовірно важко. І тут також гостро не вистачає резервів, не вистачає боєприпасів, не вистачає дронів, не вистачає прикриття від дронів противника Ситуація абсолютно залишається гострою і критичною, підкреслюю, на цьому напрямку також. Тому, друзі, хочу сказати, що те, що ми обговорюємо успішні дії наших військ на території Курської області, це дійсно гідний приклад ефективного такого військового рейду. Але я хочу сказати, що стратегічно на ключових напрямках для України, ключових напрямках оборони там, де зосереджені основні ударні угруповання ворога, ситуація дуже важка, критична без перебільшення. Там гостро не вистачає якісно організованих наших боєздатних бригад, які могли б стати стрижнем оборони і особливо прикрити стратегічно важливу Мирноград-Покровську агломерацію. Гостро не вистачає боєприпасів, дронів, систем протиповітряної оборони. І там також потрібно зосереджувати зусилля. Тому що коли ворог має загальну перевагу, коли продовжується масований наступ, то змінити його, якщо ми не стабілізуємо оборону, вести успішні наступальні операції неможливо тривалий час. Тому що наступальні операції, битва яка зараз йде, це розмін, це битва логістики, це битва ресурсів. Хто більше виснажує свої ресурси, хто більше має втрати, хто більше витрачає боєприпасів, хто більше може застосовувати боєздатних людей в тій іншій ділянці, той і змінює битву на свою користь. Якщо ми на деяких місцях фронту, і особливо критично Мирноград-Покровський напрямок, не можемо зупинити просування ворога, і він продовжує майже кожен день просуватися, так, хоча б на 100-200 метрів продовжує, але продовжує, то, звичайно, для нас велике ключове питання. Чи здатні ми зупинити росіян організованими зусиллями? Якщо ми не здатні, то які красиві рейди не проведеш — на жаль, обстановка через деякий час зміниться не на нашу користь. У нас вже був досвід рейдів і в 24-му році, в березні, і був у нас досвід інших операцій. На жаль, ситуація показує, що коли ми втрачаємо рубежі, ворог покращує своє становище. Це відбувається, тому що ми не концентруємо так свої сили в одній точці, як інколи це робить російське командування. Нам потрібно зупинити і розгромити ударні угруповання ворога. Я сподіваюся, що українське командування, ставка Верховного Головнокомандувача, добре розуміє ситуацію, ситуацію на фронті, краще за всіх знає, яка кількість боєприпасів зараз поступає на гарячі ділянки, яка кількість резервів поступає, які втрати наших військ, яка кількість дронів постачається державою, яка кількість засобів ППО, скільки ми збиваємо російських крил. І маючи всю цю інформацію, буде адекватним чином планувати дії, бойові дії в Курській області. Тому що, що б там не було серед курських сіл, але у нас є українські міста, в яких вже йдуть бої, і ворог наближається до Мирнограда-Покровська. Для нас ключовим є втримати наші ключові міста. Бо ці міста – це вузли комунікації, вузли спротиву. Якщо ми їх не втримаємо, ворог зможе просуватись далі ще більшими темпами. І це буде вимагати ще більшої кількості сил. Нам потрібні рішення, які стабілізують фронт. Я з повагою ставлюсь до того, що ми хочемо досягнути ініціативи в інформаційній і політичній площині. Але досвід нашої всієї війни і всієї світової військової історії показує, що виключно інформаційно-політичний ефект не дозволяє виграти війну, якщо під ним немає бази, фундаменту. Фундамент – це має бути ефективна організація бойових дій. Якщо Україна перейде до стратегічної оборони, а ми не перейшли, у нас досі продовжуються зустрічні бої, якщо Україна перейде до стратегічної оборони, надійно зупинить російський наступ, розгромить російські ударні угруповання, в такому разі будь-які рейди, будь-які наступальні операції з нашого боку, вони будуть посилювати нас. Вони будуть давати ще більший політичний інформаційний ефект. Бо основне в цій війні те, що величезна Росія не здатна розвалити, пробити український захист, не здатна примусити до відступу українських воїнів, не здатна знищити українську обороноздатність. Це про це війна.

Основний сенс, давайте подивимося на війну в Кореї, яка йшла з 50 по 53 рік. Основне, що зупинило війну, це неможливість проломити фронт, що в один бік, що в інший. Нездатність пробити фронт без величезних втрат. Так, загалом можна було атакувати, але ціна. Так от поки у нас ціна бойових дій, ціна цих атак російських маленьких штурмових груп не буде настільки високою, що вони далі не зможуть просуватися, що їх будуть знищувати більше, ніж вони здатні послати на штурм, от поки цього не відбудеться, на жаль, російський наступ не припиниться. Ми можемо його пригальмувати, але ми не зможемо його зупинити. Без стратегічної оборони стратегічний наступ неможливий. Це не моя думка. Про це говорять усі полководці в усіх мемуарах будь-якого генерала за останні кількасот років. Ну це неможливо. Якщо ми не зупиняємо ворога десь, якщо ми не можемо зупинити його просування, то постійно вести в бій, в зустрічний бій, це не варіант. Для того, щоб переважати, ти маєш мати більше ресурсів. Хто має зараз більше ресурсів? Тому я з повагою ставлюся до усіх дій українських воїнів. Я бажаю успіху в наступальних операціях в Курській області. Я хочу відмітити вдале планування і досягнення раптовості, що зробило українське командування. Я сподіваюся, що ця операція та інші операції будуть оцінюватись без ейфорії, адекватно, прагматично. І звичайно, що ми маємо зосереджуватись на тих напрямках, де у нас є найбільші проблеми. Витрачати, сточувати, витрачати російські ресурси, знищувати. Там, де ворога легше всього вбити. Там, де його не треба викурювати з опорних пунктів, діставати. А там, де вони самі відкрито йдуть малими групами і їх легко розвалити артилерією, мінометами, дронами. Значно легше, коли вони підставляються. Тому сподіваюсь, що оцінка обстановки буде зроблена адекватно. Рішення будуть ухвалені адекватні. І ми не будемо вв’язуватись в розмін ресурсами, в розмін, передусім, людьми. Там, де у нас цих людей не вистачає. І ми будемо битись ефективно там, де насправді є наші пріоритети і національні інтереси, насамперед. Інтереси нашої оборони.

Відповіді на запитання

Що на харківському напрямку, скажіть, будь ласка.

На харківському напрямку наші війська зупинили наступ російських військ. Там йдуть важкі бої, позиційні бої. Там нашу оборону ворогу не вдається продавлювати, незважаючи на те, що саме харківський напрямок дуже для ворога основний напрямок, де найбільше працює російська авіація. Вони завдають масованих ударів по наших військах, артилерія, насамперед, авіація. Але там ситуація стабільна. Харкову на даний момент нічого не загрожує. Не тільки на даний, але й на найближчу перспективу. Наші воїни, 13-та бригада Нацгвардії, 92-га механізована бригада, деякі інші підрозділи, придані їм в цьому районі, надійно контролюють напрямок Липців. Селу Липці і Харкову загрози нема. Там наш фронт стабільний і надійний, що важливо відмітити. В районі Вовчанська, це трошки східніше, продовжуються важкі бої. Інколи заходять свіжі партії російської піхоти, поки їх вибивають. Йдуть важкі контактні бої, місто зноситься вже майже вщент російською авіацією і артилерією. Але просування ворогу там суттєвого не вдається добитись, і частину Вовчанська досі обороняють українські воїни.

Пане Юрію, є шанс, що ми нарешті перейдемо на дивізійну штатну структуру?

Я не знаю, мені важко сказати, вже третій рік минув і вже кожному на фронті командиру всіх рівнях абсолютно очевидна безглуздість і просто шкідливість оцієї діючої структури ОТУ-ОСУВ. Всі плюються, вона нікому не подобається. Коли її вже переформують в нормальну, у прийнятому всьому світі цивілізованому дивізійну корпусну структуру, незрозуміло. Я не знаю. Сподіваюсь, що Олександр Сирський все ж таки зверне увагу на цю реальну проблему. Бо погане управління, наприклад, на рівні ОТУ Луганськ, погане управління від полковника Ледового, який, на мій погляд, просто наривається на те, що йому ще в більш грубій формі, ніж генералу Содолю, хтось напише в фейсбуці або висловить в обличчя, що про нього думає, про його методи. З такими методами, з цими ОТУ, з цими папірцями треба закінчувати. Потрібна відповідальність. Командувач ОТУ має бути не просто вахтером, який бігає і щось собі лопоче, і якісь папірці там погрожує командирам бригад, батальйонів, пише їм якісь нереальні завдання. Нам потрібні командувачі, які відповідають спільно з комбатами і комбригами за рубежі оборони, а не просто є якимись вахтерами, які там постійно всім погрожують кримінальною справою та службовим розслідуванням та якимись дисциплінарними заходами. Чим це пояснити? Це схоже на таку профнепридатність, якщо чесно. В цьому плані, в організаційному плані, наша армія дуже слабо організована, на жаль. Це проблема велика, яка досі не вирішується. Коли вирішать, ніхто не знає, бо ніхто про це не говорить.

Юрію, що Ви думаєте з цього приводу. США хочуть запросити у Києва роз’яснення по подіях в Курській області?

Друзі, ну, чому б ні. Я думаю, що Америка має право запросити, висловити своє занепокоєння, закликати всі сторони до мирного вирішення війни, до припинення бойових дій. Я думаю, це нормальний, правильний крок.

Можливо, цей наступ пов’язаний з самітом миру в листопаді? А ідея в тому, щоб розміняти частини Курської області на Запорізьку та Херсонську?

Друзі, у нас так багато говорять про мир, про якісь комбінації. І я вам хочу сказати, всі люди, які говорять про якийсь мир, про вибори, якісь політичні комбінації, перемовини. Друзі, поки не буде стабілізована лінія фронту, ніякої перспективи так конкретно говорити, що в листопаді буде мир, нема. Війна – це вихід поза рамки, політичні, правовій. Щоб вийти в ці рамки, потрібні рішення. Або рішення, що ми там визнаємо або програємо, від чогось відмовляємось. Або рішення, що ми показуємо ворогу, що війна йому обходиться набагато дорожче, ніж він може витримати. Тобто ми вбиваємо набагато більше солдатів, ніж вони можуть загнати на штурм. Це найбільш вигідний для нас варіант. Тому давайте, поки ми залежимо від Росії в цьому питанні, давайте не говорити про нездійсненне, про якісь комбінації, які не мають нічого спільного з дійсністю. Дійсність – це фронт, війна. І будь-який мир, досягнення цього миру, порятунок життя українських воїнів залежить від забезпечення фронту, від того, як ефективно ми знищимо окупантів. Оце єдина реальність, яка зараз є в політиці. Все інше – це теорії. Твоє мніння, наскільки реально закріпитись на такій глибині в Курській області? Чи реально такий прорив зробити в сторону Брянська? Друзі, на війні все реально. Можна закріпитись в Брянській, в Курській області, дійти до Москви та до якоїсь точки, хоч до Магадану. Питання виключно в одному. Чи цей план забезпечений необхідною кількостю резервів, свіжих боєздатних бригад, боєприпасів, засобів протиповітряної оборони, дронів, маршовим поповненням кваліфікованим особовим складом з учбових центрів. Щоб можна було здійснити ці плани. Так, в принципі, було б непогано і вийти на кордони 91-го року, звільнити Донбас, Крим, звільнити інші регіони історичні, українські регіони. Це все було б добре. Придністров’я треба звільнити від окупації, до речі. Але якими ресурсами? Питання в ресурсах. Війна – це логістика. Кожне просування, кожен день інтенсивних бойових дій, утримання фронту – це певна витрата. Певна витрата снарядів, мін, ракет, зенітних ракет, дронів, фпв-дронів, розвідувальних мавіків, важких дронів, октокоптерів, автомашин, бронемашин, танків, БТРів, боєприпасів всіх видів, снарядів. Але насамперед людей, бо люди втрачаються під час бойових дій. Хтось гине, на жаль, як герой, хтось інколи навіть потрапляє в полон, хтось поранений, контужений, хтось травмований, комусь треба відпустка. Цих людей треба відновлювати, давати нових, проводити ротації. Інакше дива не буде. Війна – це логістика, це не акт героїзму. Це логіка, це адміністративний процес передусім. Логістика, логістика і логістика, як казав відомий американський флотоводець Адмірал Ернест Кінг. Що таке війна? Тому, якщо ми готові і в нас накопичені ресурси, які переважають противника і дозволяють нам перемолоти в будь-якій наступальній оборонній операції його ударні з’єднання, отримати технологічну, якісну перевагу, Окей, це можливо. Все можливо. Але якщо ресурсів нема, або вони не засереджуються там, де вони потрібні, то дива не станеться. А станеться те, що ми бачимо на тих картах, де ворог зараз захопив за літо місто Красногорівка, зайшов, веде бої в Нью-Йорку, веде бої на околиці Торецька, практично зайшов в країні будинки, веде бої на ближніх підступах до Мирнограда-Покровська. Оце реальність. Веде бої і захопив частину Часового Яру. Оце реальність. І цю реальність треба вирішити. Дива не станеться, диво не буває в житті, і на війні тим більше. Війна – це технологічний процес, це боротьба систем. Армія, сила оборони – це організовані системи. Та система, яка краще організована, яка більш гнучка, яка більш швидко і ефективно розвивається, рухається, ухвалює адекватні компетентні вішення та перемагає. Перемагає не чисельність загалом, перемагає якість. Але якість без чисельності також дива не зробить. Тому, друзі, я з великою повагою дивлюся на дії в Курській області. Я ще раз бачу і бачить весь світ, що українські підрозділи, навіть попри три роки просто високоінтенсивних бойових дій, зберігають боєздатність. І в будь-якій точці, де є можливість зосередити наші сили, правильно обрати місце, час, ми здатні зломити будь-який против російських сил. Але, друзі, це хороша новина, це правильна новина. Але, друзі, основні події зараз продовжують відбуватись на Донбасі. Давайте це чітко усвідомлювати. І поки у нас не буде стабільної оборони на Донбасі, говорити про те, що ми можемо зупинити Росію, ми зможемо примусити Росію до вигідних для нас перемовин, не доводиться. Спочатку Україна має не на словах, а на ділі перейти до стратегічної оборони. І це мають бути не просто слова, не просто укази, яких вже достатньо, велику кількість видали. Це мають бути дії, рішення, вчинки, конкретні лінії оборони, правильно побудовані, замасковані, прив’язані до місцевості, які забезпечують захист піхоті. І тільки тоді станеться диво. Якісні організовані війська, дрони насамперед, дрони, ще раз дрони. Дрони можуть перебити будь-яку кількість російських піхотинців, зменшити перевагу росіян, нівелювати, знищити будь-яку перевагу в чисельності, яка є у ворога. Ми маємо розвивати технології, логістику, управління ресурсами, адміністрування людьми насамперед. Тоді буде перемога. Від цього залежить кожен із нас. І заради цього сотні тисяч українців, зараз вони не можуть дивитись мій стрім, вони воюють, вони захищають нашу країну. І сьогодні ще раз я вірю в те, що наша армія, наші воїни – це дійсно та сила, яка здатна перемогти. Сьогодні ми бачимо, як це відбувається в Курській області. Але для того, щоб це зробити реальністю, для того, щоб наш потенціал, таланти, мотивацію переплавити у перемогу, потрібні системні дії зверху. Я сподіваюся, що в тому числі і завдяки громадській думці, вашій підтримці, ми цього доб’ємось.

Дякую вам, друзі, за ефір. 2300 спонсорів каналу "Бутусов плюс" дозволяють нам працювати. Щиро дякую вам, друзі, за таку можливість і за вашу постійну підтримку. Це для нас дуже важливо. Обіймаю вас. Дякую вам за ефір. І сьогодні, як ніколи, я впевнений у нашій перемозі. Слава Україні! Слава Україні!