F-16 скоро в Україні. Відповіді на головні питання щодо їх ролі у війні
Прем’єр Нідерландів також заявив, що його країна закупить на 300 млн. євро озброєння — це досить потужний пакет, самі США продають своїм ВПС АІМ-120 версії С за 1,37 млн. доларів штука, експортні ціни звісно будуть трохи вищими.
До речі, ті ж угорці купили на півмільярда майже 300 ракет.
Звісно, там планують не лише вироби повітря-повітря, але на 24 борти буде нормально, адже щось ще піде з наявності арсеналів коаліції країн.
Норвежці передають 6 перших бортів цього літа, природно теж із ЗІП, двигунами та озброєнням.
Ось у цьому й цінність “авіаційної коаліції” — частина країн передає борти, частина забезпечує озброєння і запчастини.
При цьому Альянс лише посилюється, бо переходить на F-35, паралельно посилюючи надлишками своїх партнерів.
А зробили F-35 понад 1000 штук, тобто у США з союзниками більше винищувачів 5-го покоління, ніж у РФ усіх винищувачів у льотному стані.
Варто, як нам здається, знову підкреслити кілька важливих моментів, бо наші північні небрати вкладають багато зусиль у те, щоб нівелювати значення передачі нам авіації. Звісно тому, що в курсі як саме їм буде боляче.
Чому так довго?
Авіаційний англійський важкий, з великою кількістю жаргонізмів. Крім пілотування, треба навчитися користуватися контейнерами розвідки, РЕБ, підготувати наземний персонал та аеродроми з наземним обладнанням.
Не просто підготувати, наприклад, зв’язок та освітлення, бо у літака повітрозабірник та стійки чутливі до якості плит на ЗПС — потрібні капітальні роботи.
Ще рік тому я писав, що Румунія та Польща пересідали на нові литаки по 3-5-7 років, а Словаччина два роки користуватиметься наземними службами США.
Те, як нам їх передають зараз — це не те, що швидко, це кулею.
Ні, це не “старі машини”.
Вони отримали техобслуговування за програмою Service Life Improvement і набули 5000 додаткових годин нальоту.
Їм зміцнили корпуси холодним зварюванням, переспорядили кабельну мережу та провели інші роботи з вибракування мікротріщин.
Так, це зробили ще у 2011 році, тому частина ресурсу вже виробили, але на нашій війні літаки політають на всі гроші.
Тобто борт має два режими — він пройшов цю програму, незалежно від модернізації середнього віку чи ні.
Пройшов — допущений до польотів, ні — чекає на свою чергу.
Усі скандинавські (крім найстаріших данських) та борти з Нідерландів та Бельгії пройшли.
Ні, це не “європейський мотлох”.
Португальські та норвезькі борти тих самих приблизно кондицій використовує Румунія. А Польща придбала нові Block 52 у США. Ось тільки MLU версії 6.5, ті ж норвежці, особливо не гірші за Block 52.
Так, у них трохи менший ефективний радіус РЛС, але мережа link-16 дає можливість отримувати цілевказівку з землі або з літаків ДРЛО, які нам передає Швеція.
Летючі радари, БТРи, ППО та боєприпаси: аналізуємо великий пакет допомоги від Швеції
А загалом ті ж далекобійні ракети, ті ж сучасні засоби подолання ППО, ті ж можливості радіоелектронних контейнерів і шин.
Що добре для Польщі та Румунії з їхніми бюджетами – добре і для нас, не варто вигадувати велосипед.
Борти інтегровані з європейським озброєнням, наприклад, з IRIS-T повітря-повітря, вони стоять на озброєнні у Німеччини, Швеції, Іспанії, Італії. Їх можуть передані в якості озброєння як для літаків ППО — 20 км з головою вистачить, щоб відстрілювати “Шахеди” та ракети.
Одне із завдань ешелонованого ППО — зустрічати нальоти крилатих ракет на далеких підступах винищувачами, зменшуючи шанс перевантажити кількість каналів у зенітних комплексів — як це нещодавно сталося над Києвом.
Ракети з різних арсеналів різних країн — один із ключів відповіді на спам сотнями дронів на місяць.
У всіх бортах доведених до версії 6.5 стоїть цілевказівник AN/AAQ-33 Sniper, який може автоматично супроводжувати ціль.
У зв’язці з нашоломним прицілом з нічним каналом — те, що прописав лікар для боротьби з БПЛА-розвідниками просто за допомогою гарматного вогню та застарілих ракет повітря-повітря малого радіусу.
Утилізувати за гроші чи утилізувати по російському “Шахеду”, освоївши бюджети — відповідь для партнерів очевидна.
Чому Mirage 2000 потрібні Україні
Режим пасток-декоїв МALD — у нас була ціла стаття про них, це найсучасніший засіб подолання ешелонованого ППО. Майже в кожний момент коли до Москви приходив “хлопок”, знаходили їх уламки.
“Малди” можуть вдавати з себе ракету, дрон або групу літаків, одночасно ставлячи широкосмугові перешкоди.
Дуже важлива річ у нашій війні, де багато важкого сучасного ППО і немає дефіциту ракет до нього (вже є, але багато в чому завдяки такому небаченому тиску, протирадіолокаційним ракетам та дронам).
F-16A/В має інтеграцію з АІМ-120 повітря-повітря — це 160-180 км дальності пуску по повітряних цілях. Останні модифікації мають чип, що дозволяє навести ракету на джерело перешкод, за якими ховається ворожий літак.
Для екіпажів бомбардувальників, що січуть Харків, доведеться приготувати новенькі білі “Лади”.
Це не означає 100% влучення, звичайно. Нагадаю, що в Індії, п’ятої економіки світу (а не ось ці казки Путіна про РФ), досі стоять Міг-21 1990-х років модернізації на бойовому чергуванні. У останньому загострені у Кашмірі проти пакистанських F-16, які випустили по них з добрий десяток далекобійних ракет — збити вдалося лише одного “старигана", який залишив місце в строю і небезпечно зблизився.
Тож це не один постріл — один труп. Але можливість дістати ворога за 150-180 км — це рівень.
Для нас це теж урок: коли купуєш літаки за свої, то й реально застарілим Міг-21 є місце, бо бюджетів завжди не вистачає.
AGM-88 HARM у варіації Е — там стоїть міліметровий радар, можливість пошуку цілі після вимкнення випромінювання у противника і високоточне визначення координат. Це мисливець на ворожі “очі”, на голову кращий за ті, якими ми користуємося зараз. Якщо наразі достатньо припинити випромінювання та опустити щоглу, щоб вижити, то модернізований виріб все одно буде сканувати сектор і шукати жертву.
У майбутніх літаках Сил Оборони стоїть система РЕБ Terma — вона автоматично відстрілює дипольні відбивачі, теплові пастки і показує напрямок опромінення радаром.
Поєднавши її з хорошим сучасним контейнером РЕБ можна як засліплювати ІЧ-головки, так і вводити в оману ГСН з наведенням по радіолокації.
Так і проситься “поділ праці”, коли з підвісними баками та контейнерами одні машини захищатимуть інші, максимально завантажені подарунками.
Та й головне — це найширша номенклатура озброєнь повітря-поверхня. Той же JDAM-ER пілоти Сил оборони зможуть націлювати на ворога прямо в повітрі, а не за останніми відомими на землі координатами як зараз — підтримка стане гнучкішою і швидшою, а бажаючих швидко заскочити в будівлі і окопи чекає кривава лазня.
Ті ж ПКР “Гарпун” повітряного базування можна буде пускати без додаткових милиць, просто через шину, в сектор, де помічені судна.
Прямо зараз ми літаємо на такі місії на Міг-29, які взагалі не пристосовані до них, а морської авіації, що несе протикорабельні ракети, у нас просто немає.
Наші можливості, особливо по двох найгостріших запитах — удари по штурмових бригадах супротивника і патрулювання, коли з гранично малої F-16 випускатиме АІМ-120 із захопленням цілі на кінцевій траєкторії (там або дрони чи борти супротивника, цивільних немає) зростуть у рази.
Звісно, знизиться навантаження на ППО, тому що частина чергових винищувачів та паліативних штурмовиків стануть займаються ППО.
Чи будуть втрати?
Будуть. Єдиний спосіб уникнути втрат у такій війні, як наша, замкнути техніку десь у катакомбах.
Але Захід продовжить передачі, зокрема й східноєвропейської техніки, та й США завжди може закрити втрати в стислі терміни.
Постійні запити з Москви на переговори через Індію, візити Орбана, пропозиції розглянути Іран, як посередника, чітко дають нам сигнал, що в Кремлі розуміють, до чого призведуть поставки сотень ОТРК та десятків літаків в осяжному майбутньому.