"Надмірне регулювання ніколи не приносило позитивних результатів": Олег Клімов про реформу фармацевтичного ринку (ВІДЕО)

В Україні готують зміни в сфері регулювання фармацевтичного ринку. Міністерство охорони здоров'я запропонувало обмежити маркетингові угоди, заборонити ретробонуси та ввести електронні торги між виробниками.

Проте ці ініціативи викликали багато запитань - народні депутати та представники фармбізнесу зазначили, що будь-які зміни повинні враховувати інтереси всіх учасників ринку та відповідати європейським нормам.

Щоб знайти компромісне рішення, у Верховній Раді вирішили розробити окремий законопроект. Для цього 30 січня в підкомітеті Комітету ВР з питань здоров'я нації відбулося установче засідання, на якому народні депутати, виробники, аптечні мережі та фармацевтичні організації обговорили подальші кроки.

Голова правління "Всеукраїнської фармацевтичної палати", член ради Міжнародної федерації фармацевтів, член Американської асоціації фармацевтів Олег Клімов в інтерв'ю УНН розповів, як працює регулювання фармацевтичного ринку в ЄС, чому важливо уникати надмірного втручання держави в процеси ціноутворення та які механізми слід запозичити з європейської практики.

- Зараз при Комітеті ВР з питань здоров'я нації створена робоча група, яка повинна розробити комплексний законопроект з регулювання фармацевтичного ринку. На Вашу думку, наскільки виправдана така ініціатива?

Цей законопроект з регулювання фармацевтичного ринку давно назрів. Тому що, якщо взяти досвід європейських країн, країн ефективної економіки - такі закони були прийняті вже дуже багато років тому як фундаментальні, на базі яких будувалася система охорони здоров'я, на основі інвестиційної привабливості. Тому розглядати розробку цього законопроекту як фрагмент якоїсь системи охорони здоров'я, яка в нас в Україні є, неможливо. Він, на нашу глибоку переконаність, повинен бути частиною загальної системи охорони здоров'я та відповідати в першу чергу інтересам пацієнтів.

Щодо ініціатив, справа в тому, що ми з народними депутатами, з Міністерством охорони здоров'я вже не перший рік дискутуємо про те, що в Україні в системі охорони здоров'я назріла нагальна необхідність реформ не фрагментарних, а системних. Проблема в тому, що однією з найбільших проблем в Україні є те, що всі реформи, які відбувалися в системі охорони здоров'я за весь період незалежності України, мали виключно фрагментарний характер. Не було побудовано єдиної системи, тому що у кожного міністра була одна каденція. Ми знаємо, що міністр - це політична фігура, і ті реформи, які починалися - з приходом наступного забувалися, ніхто про них не звітував, і знову починали з нуля, а потім говоримо: чому воно в тій країні працює, а в Україні не працює. Тому що вириваються певні фрагменти з тієї чи іншої системи, а кожна система має основні фрагменти, завдяки яким вона працює.

Тому, як ми, всі учасники фармацевтичного ринку, на сьогодні відчуваємо, - всі ці зміни, які у нас зараз ініціюються різними політичними силами, народними депутатами, пов'язані виключно з одним: щоб вартість ліків в аптеці була доступною для пацієнта, щоб пацієнт не хапався за серце, коли бачить цю вартість.

- Наскільки важливо, щоб регулювання включало всі ланки фармринку - від виробників до аптек? Чи є ризик, що надто жорстке регулювання однієї частини ринку може просто перекласти фінансове навантаження на іншу?

Ні для кого не секрет, і Україна також не є винятком, що вартість цін на лікарські засоби, на будь-які товари формується на заводі-виробнику, що б він не виробляв. В якості прикладу ми беремо європейську модель, тому що Україна взяла на себе зобов'язання до 2025 року адаптувати все діюче законодавство, яке б відповідало європейським нормативам, вимогам директив Європейського Союзу. В ЄС ці підходи мають подвійний характер.

Зараз ті зміни та пропозиції, які ми бачимо, далекі від істини. Тому, якщо ми говоримо про регулювання ціни, то пацієнта цікавить лише те, що він заплатив.

Я вам наведу простий приклад німецької моделі, за якою наші законодавці пропонують розробку ряду нормативних актів, законів, які б регулювали фармацевтичний ринок. Наприклад, в Німеччині препарат коштує на заводі 100 євро плюс різні націнки (дистриб'ютори, аптеки, фармпослуга, оцінка медичних технологій), і на полиці аптеки цей препарат коштує 137 євро 37 центів, але пацієнт платить не більше 10%. Тому що в Німеччині та країнах Європейського Союзу є таке поняття, як обов'язкове страхування. У нас же все фінансове навантаження лягає на пацієнта, і тому нашому пацієнтові, який приходить і бачить цю ціну, стає погано. Це перше питання.

Друге питання - ми почали з нього - формування ціни. Ціна не формуються на ланці якогось одного учасника ринку - треба, щоб це був системний підхід від виробника, від імпортера, дистриб'ютора і до аптеки. В Європейському Союзі ціни виробнику затверджує держава. В одній країні - двічі на рік, в іншій - один раз на рік. Але виробник, який затверджує у держави ціну, відкриває її структуру: яка собівартість продукції, яка інвестиційна складова, скільки маркетингових витрат вкладено в ціну. Тобто, всю структуру ціни держава затвердила, тоді аптека законно отримує всі маркетингові угоди, виробник законно їх оплачує. І всі учасники фармринку в рівних умовах, тому що для всіх існує прозора система. У нас все це відсутнє.

Наше пропозиція в тому, що ми робимо аналіз аналітичних матеріалів законодавства Європейського Союзу, де ми показуємо на прикладі кожної країни, як це працює. Але нам потрібно визначитися, модель якої країни ми беремо. Адже неможливо один фрагмент вирвати з різних систем, воно тоді точно не буде нічого працювати, тому що працює система.

- Як ви оцінюєте запропоновані Мінздравом на засіданні комітету ВР з питань охорони здоров'я зміни щодо маркетингових угод та ретробонусів? Чи варто їх забороняти, чи все ж потрібен більш збалансований підхід?

Ці дві пропозиції мають право на життя. Але в тому форматі, в якому вони були донесені суспільству, вони зовсім по-іншому працюють в Європейському Союзі.