Оксана Билозір: Українці повертатимуться з-за кордону, адже їм там незручно.
Про критику фільму "Яремчук: Незрівнянний світ краси", смерть першого чоловіка, позицію Софії Ротару, скандал з Олею Поляковою та Тонею Матвієнко, схуднення та плани повернутися в політику - в інтерв'ю РБК-Україна розповіла народна артистка України Оксана Білозір.
Співачка виступає на сцені з 1977 року. Зірка, чиї хіти "Горобина ніч", "Святкова" та "Батьківська пісня" співає вся країна, не соромиться говорити про особисте і ділиться щирими думками на теми, які всі обговорюють. Зараз вона активно гастролює, проводить благодійні концерти, а також вже встигла виступити для наших військових у Суджі, куди вирушила, попри небезпеку і ризики.
РБК-Україна розпитала Білозір про те, чи готова вона до нових стосунків, як реагує на медійні скандали з блогерами і чи було їй легко на початку кар'єри.
– Як ви справлялися з тиском "україноцентричного" артиста в СРСР, де домінувала російськомовна культура? Ви не співали російською, це була принципова позиція?
– Не було якогось протесту, я це робила не з протесту, а з любові до "свого". Просто любила своє. Мені подобався моя мова - я з нею природна, органічна. Я з повністю україномовної сім'ї. У мене мама була співачкою, тобто я виросла в цій культурі. І мені це дуже хотілося, я просто любила це робити - співати своєю мовою.
Але з часом, після початку моєї творчої кар'єри, я побачила, що для того, щоб досягти якихось великих успіхів: виходити на "велику сцену", заробляти багато грошей, потрібно було адаптуватися до тієї системи координат, в якій ми тоді жили. Це була ідеологія соцреалізму, де "радянська" людина повинна була бути виключно російськомовною, адже російськомовна культура була свого роду уніфікованою культурою для всього колишнього Радянського Союзу.
Я могла б мати дуже хорошу кар'єру... Тобі створювали всі можливості і надавали всі блага для цього: радіо, телебачення, участь у концертах, престижні місця для виступів. Наприклад, "Палац Україна", у нас там, ще до 1991 року, відбувалося дуже багато різних концертів... Ми завжди брали участь, але зазвичай це було десь на початку або всередині концерту, щоб бути таким непомітним, як зв'язка між якимись "крутішими" співаками.
Навіть взяти готелі - ми могли жити в Борисполі, а не в київських готелях, тому що в київські готелі приїжджали з усього Радянського Союзу і потрібно було їх всіх розміщувати. А "свої", тобто ми, могли бути десь подалі.
Тому я одразу, ще на початку, це зрозуміла. Мені вказали моє місце: якщо ти будеш виключно україномовною співачкою, то будеш мати такі "краєчки" до слави. А якщо хочеш стати системною артисткою (а в мене був шанс на це), то потрібно буде адаптуватися. Я собі сказала "ні", навіщо це мені. Я хочу працювати для свого народу, своїх людей, своєї культури. Мені вистачить місця, вистачить фінансів для того, щоб жити комфортно.
Хоча мені було шкода, що україномовний контент так мало представлений. Хотілося його доповнити, хотілося, щоб він був на всеукраїнському рівні. Вже через роки зрозуміла, що моя місія, місія багатьох моїх колег, тоді була, може, не свідома, але місія - сформувати фундамент для України, самодостатньої, національної, тому що наша культура надзвичайно багата.
І, незважаючи на всі спроби повного, тотального знищення, зараз ми є, ми проявляємося через культуру і культура проявляється через нас. І ця проявляючася у нас культура дає нам, поколінням, можливість виживати. Ця містична зв'язок культури, коли я тільки починала, вона мене наповняла.
Білозір відповіла, чому ніколи не співала російською мовою (фото надано прес-службою)
– Що ви можете сказати про Софію Ротару? Вона співала і російською, і українською, у неї чимало пісень, які вже стали "українськими народними". Але зараз від неї буквально вимагають, щоб вона прямо виклала свою позицію, назвала Путіна агресором і так далі, хоча артистка і підтримує Україну. Що ви про це думаєте?
– Вона стала зіркою не тоді, коли російські пісні співала. Вона стала зіркою, коли співала українські пісні. І це її величезна заслуга на сьогодні, тому що вона була фундаментом, опорою, на яку можна було спиратися. Тому зараз трактувати її вчинки не варто.
По-перше, вона вже дуже шанована, має право на свою позицію. Ми повинні віддавати їй повагу за це, і не вимагати сьогодні від неї ще чогось, тому що свою позицію вона вклала у своє творчість і розвиток української культури, в тому числі.
– Поговоримо про фільм "Яремчук: Незрівнянний світ краси". Ви говорили, що в стрічці не згадувалася його перша дружина Єлена і сини. На що вдова Яремчука, Дар'я, відповідала: "Я б теж могла багато розповісти, однак ніколи не зможу когось критикувати, тому що ми з Назарієм не раз ночували у Ігоря Білозіра у Львові, було б добре побачити фільм про Білозіра". Ви оцінюєте це як випад?
– Ну, дивіться, давайте почнемо з того - хто така Дарина? Вона - дружина Назарія Яремчука. Я - артистка, яка з Назарієм Яремчуком пройшла все своє свідоме життя. І для мене він - історична постать України, він не належить тільки сім'ї. Дар'я була його дружиною, для неї він був - чоловік, я її прекрасно розумію. Вона - молодець. Те, що вони зробили - дуже хороший проект.
Але для мене Назарій Яремчук - це частина нашої культури, цілісна, а не та, яка тільки належить його родині. Його постать потрібно показувати з першого року, з його дитинства. Так правильно, і так повинно бути. Фільм про Ігоря Білозіра саме такий. Просто Дарина його не бачила, називається він "Слід на землі". В ньому він добре показаний, правильно.
Цей фільм хроніко-документальний, а не персональний від мене або від нашого сина. Стрічка знята з точки зору історичного процесу, в якому жив і творив Ігор