Олексій Позняк, Інститут демографії: Не може йтися про примусове повернення біженців.

За кордоном наразі живе близько 5 мільйонів українців, які виїхали туди через війну. За різними оцінками, близько половини готові повернутися додому. Як впливають на економіку та кадрову кризу виїзд людей і що має зробити держава для їх повернення – читайте детальніше.

Минуло майже три роки великої війни, і вже очевидно, що частина біженців, які під обстрілами втекли за кордон, не повернуться додому. А от скільки людей зроблять вибір жити за кордоном – навіть соціологічні опитування зараз не покажуть. Це стане зрозуміло в перший рік після завершення бойових дій, переконаний старший науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи, кандидат економічних наук Олексій Позняк.

Ще одна проблема – з України разом із родинами виїжджають хлопці, яким ще не виповнилося 18 років. Батьки вивозять їх, побоюючись можливого призову на фронт. Впливає і заборона виїзду за межі країни, коли діти досягають повноліття.

З якими викликами може зіткнутися Україна, якщо більшість біженців не повернеться, і що все ж буде стимулювати українців повертатися – в інтерв'ю Олексія Позняка для РБК-Україна.

– Нещодавно у ВР оприлюднили звіт ВСК з питань захисту прав ВПЛ. Заявили, що за кордоном наразі знаходиться 7,7 млн українців. З них 5,3 млн – в ЄС. Це навіть більше, ніж повідомляє Євростат. Чому такі великі розбіжності?

– Ймовірно, до цієї кількості в 7,7 мільйонів включили і тих трудових мігрантів, які виїхали за кордон і вже давно там живуть, працюючи певний період до повномасштабного вторгнення. А цифри, які надає Євростат, – це дані про тих українців, які прибули на територію ЄС з 24 лютого 2022 року та користуються там тимчасовим захистом.

– Як ви оцінюєте ці цифри? Адже Україна з таким масштабом виїздів ще не стикалася.

– Це досить великі масштаби. І це серйозний удар як по демографії, так і по можливості забезпечення економіки робочою силою, і взагалі просто по тому, щоб держава функціонувала нормально. Це дуже серйозна проблема.

– Які наслідки цього ми побачимо в перспективі і в найближчому майбутньому?

– Ми можемо побачити проблеми на ринку праці. Буде важко знайти людей на певні вакансії, особливо певних спеціальностей. Щодо зарплат – можливо, будуть якісь підвищення, але цей фактор також має певні межі. Наші підприємці теж не можуть підвищувати зарплати собі в збиток, це також треба розуміти.

Фото: Міграційні втрати призведуть до посилення старіння населення, Олексій Позняк (РБК-Україна/Віталій Носач)

Втрата значної кількості людей молодого і середнього віку, зокрема жінок, призведе до зниження народжуваності та відповідного зменшення потреб у дитячих дошкільних і шкільних закладах. А це викличе зростання безробіття представників відповідних професій.

Крім того, міграційні втрати призведуть до посилення старіння населення і збільшення навантаження на ті верстви суспільства, які є виробниками матеріальних благ і платних послуг.

Які будуть віддалені перспективи – залежить від того, як буде складатися далі ситуація. Якщо значна частина мігрантів повернеться, то це якраз і буде сприяти економічному розвитку. А це можливе, зокрема, за умови завершення війни та встановлення безпеки. Друге умова – чи будуть можливості для працевлаштування.

Наразі часто йдуть розмови про інвестиції, які будуть вкладені в українську економіку в процесі повоєнного відродження. Якщо це справді здійсниться, то ми можемо розраховувати на повернення значної частини наших мігрантів і на приплив мігрантів з інших країн.

– Наскільки суттєво для цього повинна покращитися економічна ситуація? Багато біженців в Європі зараз отримують досить пристойні соціальні виплати та зарплати, яких у них не було в Україні.

– В цілому ще до повномасштабного вторгнення і навіть ще до початку гібридної війни експерти оцінювали: за умови, якщо зарплата на батьківщині буде десь приблизно 70% від рівня зарплати в країні-реципієнті (приймальній країні – ред.), то це серйозний стимул для повернення біженців. Ця різниця в 30% компенсується тим, що людина перебуває в правовому полі своєї держави. Компенсується тим, що тут все навколо рідне.

– Як впливає на українців за кордоном тривале перебування поза рідною країною? Як швидко вони можуть ментально віддалитися від наших реалій і втратити контекст відбувається в країні?

– Звичайно, коли людина перебуває за межами країни, вона отримує зовсім інший пласт інформації: частково інформація йде з батьківщини, частково – з країни перебування. І плюс – там в інформаційний простір легше проникають всякого роду пропагандистські матеріали. Якщо у нас стоїть певний заслон, то в країнах, які приймають наших мігрантів, такого немає.

І в цілому є загальна міграційна закономірність: чим довше триває сама міграція, тим більша частка мігрантів не повернеться. Це фактор, який має місце в усі часи у всіх народів.

Щодо стимулів повернення. Важливу роль може зіграти те, що повернеться частина мігрантів, яка цінує свої минулі кар'єрні досягнення. Це ті, хто в Україні працював на престижних роботах, а за кордоном мало хто може влаштуватися на аналогічні. Більшості там пропонують роботи досить прості.

Фото: Через брак людей в країні ми зіткнемося з нестачею кадрів у різних галузях (Getty Images)

Відчуття зниження соціального статусу – це дуже серйозний удар, в тому числі психологічний. І можливість відновити цей статус навіть при менших заробітках – це також може бути стимулом для повернення. Ну і якщо ми говоримо про заробітки, то треба мати на увазі, що в Україні вони хоч і менші, але й ціни зазвичай нижчі, ніж у країнах Європейського Союзу. Купівельна спроможність – це все-таки не те ж саме, що заробітна плата.

– Чи вплине на рішення повернутися доступність різних послуг – соціальних, медичних? Всі вже давно чули про черги до лікарів в Європі по кілька місяців.