Микола Томенко пояснив, що Московія здавна шанувала: "Дикість, Тиранію та... кровну помсту".

Останні новини, озвучені в Росії, ще раз підтверджують очевидний висновок:

московщина-росія була і залишається країною, де в пошані криваві деспоти, диктатори та звичаї дикого середньовіччя.

Спочатку про ініціативу губернатора Вологодщини щодо встановлення нових пам’ятників Грозному та Сталіну.

Розпочнемо зі знаменитого тирана і вбивці мільйонів людей Йосипа Сталіна. Виявляється, що в Росії йому вже встановлено 110 пам’ятників, і що найцікавіше - абсолютна більшість з них, 95, за правління Путіна.

Історія з шануванням Івана Грозного, про якого відомий історик Микола Костомаров писав так:

«своє прізвисько «Грозний» Іван IV отримав насамперед як тиран і деспот», стала популярною також за часів Путіна-Кирила. Ідею встановлення 3-метрового пам’ятника знаменитому деспоту в Орлі всіляко підтримав, прости Господи, патріарх Кирило, назвавши його «видатним державником», а відкриття з радістю вітали ректор Московського університету Садовничий та освятив духовник Кирила.

Нагадаю, що попередній патріарх РПЦ Алексій II був проти возвеличення Івана Грозного: «Не можна поклонятися вбивцям». Адже, як відомо, Грозний був творцем сумно відомої опричнини та терору не лише проти власного народу, але й проти православних подвижників.

Інша новина про легалізацію КРОВНОЇ МІСТІ на території Росії, оскільки влада ніяк не відреагувала, а отже підтримала божевільну ідею Кадирова. Ось такі цінності хочуть нам принести російські визволителі.

Наша історія держави від Русі до новітньої України свідчить про ПРЯМО ПРОТИЛЕЖНІ світоглядні начала українського народу. Той же Микола Костомаров, у своєму дослідженні «Дві російські народності», що пройшло цензуру Російської імперії і було опубліковано в 1861 році, переконливо відзначав:

«Усі чужоземці, які відвідували Московщину в XV, XVI та XVII століттях, в один голос запевняють, що москалі зневажливо ставилися до чужих вірувань і народностей… самі царі, в цьому напрямку стоячи попереду маси, обмивали собі руки, доторкнувшись до рук чужоземних послів християнської віри…Латинську, лютеранську, вірменську та будь-яку іншу віру, щоб вона хоч трохи відрізнялася від православної, москалі вважали проклятою…

…Нічого подібного не було в українському народі. У давні часи Київ, а потім Володимир на Волині, були центрами поселення чужоземців різних вірувань і племен. Українці з давніх-давен звикли чути навколо себе чужу мову і не остерігалися людей з іншими обличчями та іншими звичками».

До слова, кровна помста була скасована в часи Русі-України ще тисячу років тому. Читаємо в знаменитій «Руській правді»:

«Після Ярослава зібралися його сини: Ізяслав, Святополк, Всеволод та воєводи їхні… і скасували кровну помсту, а встановили за вбивство кунами відкупатися… Якщо вб’ють князівського мужа під час розбою, а вбивцю не шукають, то платити верві (сільському чи міському товариству) 80 гривень тієї верви, в якій голова вбитого лежить, а коли простолюдин, то 40 гривень…»

(вважається, що за гривню в древньому Києві можна було купити коня).

Ітак, цілком зрозуміло, що московщина-росія в світоглядному сенсі була і залишається країною, де в пошані влади та народу - диктатори, деспоти і тирани. Недарма ж і Путін вважає їх своїми духовними вчителями. Адже, як влучно зазначав ще Карл Маркс у 1857 році:

«Колискою Московщини було криваве болото монгольського рабства…».

Виходячи з цього, тиражування російською пропагандою тези «про єдиний народ» інакше не назвеш, як знущанням над історією та світоглядним маразмом.